Свято із запізненням

Міжнародний день жінок – відоме і очікуване усіма представницями прекрасної статі свято. Саме йому була присвячена молодіжка в Українському адвентистському центрі вищої освіти, яку провели 12 березня.

У переддень дійства дівчата отримали запрошення на особливий «Закритий вечір». Зразу стало зрозуміло, що має відбутися щось грандіозне і дійсно святкове, адже організатори зазначили дрес-код: вечірні сукні для дівчат та костюми для хлопців. Увесь день студентки УГІ намагалися здогадатися, що їх очікує. І ось довгоочікувана мить настала.

При вході до кафетерію дівчат зустрічали хлопці, які привітно посміхалися і дбайливо відкривали перед ними двері. Хол перед актовою залою прикрасили свічками, а у повітрі лунали звуки скрипки. В кафетерії також панувала атмосфера таємничості: свічки на столах, приємний аромат, який наповнював приміщення. Всіх присутніх організатори з особливою увагою розмістили за столиками.

 

Ведучими вечора були Костянтин Маніліч та Петро Ілько – члени команди «Light source». Розпочався вечір, за студентською традицією, з молитви. В ній ведучі просили благословіння для дівчат.

Який молодіжний вечір може обійтися без веселих конкурсів. Особливо той, що влаштований на честь представниць прекрасної статі. Саме тому на сцену покликали двох дівчат, які могли попросити будь-якого хлопця приєднатися до них. І той, в свою чергу, не міг відмовитися. «Жертвами» стали Андрій Чорней і Богдан Куриляк. А суть конкурсу полягала в тому, щоби за півтори хвилини з’їсти лимон. Виявляється, що цей фрукт можна їсти так, як ніби це яблуко. Доказом цього став Андрій, який з’їв увесь лимон дуже швидко і навіть не скривився. 

 

У другому конкурсі хлопці мірялися фізичною силою. Прийняти участь запросили Назара Проданюка і Євгенія Бабакова. Завданням змагання було якомога більше віджатися за тридцять секунд. У запеклій боротьбі перемогу одержав Євгеній, який зміг віджатися 22 рази.

Також чоловіча половина змагалася у словесній майстерності. А саме: у вмінні говорити дівчатам компліменти. Не кожного дня від хлопців можна почути: «Твоє волосся, як хвилі Тихого океану». Тож цього вечора дівчата із задоволенням слухали приємні слова, які звучали в їхню адресу.

Проте найбільш цікавим моментом став показ відео, яке показувало будні справжніх холостяків. Про те, як несолодко їм було без дівчат. Сюжет був доволі простим, як можна було подумати на перший погляд. Проте не все так просто, як здається. Головний герой втратив свідомість і йому приснився сон про те, що всі дівчата зникли з території інституту. А тому для холостяків настала справжня, як вони вважали, свобода. Однак не довго тривала їхня радість. Адже без дівчат їм прийшлося дуже важко: їсти приготувати нікому, та й поспілкуватися немає з ким. Тепер світ здавався їм не таким райдужним і веселим, як спочатку. Скільки ж було радості, коли все це виявилося лише сном і насправді дівчата нікуди не зникали. Після пережитого у хлопців з’явилося ще більше бажання допомагати їм. Адже без жінок на світі жити не можна.

Закінчилася зустріч близько 11 години вечора.

Проте поздоровлення на цьому не завершилося. Через півгодини перед вікнами жіночого гуртожитку з'явилося велике серце зі свічок, а звуки гітари змусили виглянути у вікна багатьох дівчат. Хлопці продовжили поздоровлення піснями, які вони присвятили представницям прекрасної статі.

 

В підсумку вечора дівчата задоволені і радісні лягали спати з думкою, що існують таки справжні чоловіки в сучасному світі.